Щоденно ефіри, статті заполонені брудними політичними клоунами. В новинах тільки погані і дуже погані сюжети, які викликають сміх – захисна реакція від мила і мотузки! І починає здаватись (це найстрашніше), що ТАКИХ - БІЛЬШІСТЬ, а відтак ми чи не приречені... А ж раптом натрапляю на передачу, де показують ІНШИХ українців: 7-річного хлопчика, який віртуозно грає на трубі і користується популярністю серед джазових колективів СНД, трьох друзів (1 сліпий, другий на інвалідному візку), які не побоялись поїхати до Індії і, здолавши 240 (!) сходинок, загадали щастя для України. Показують підлітка, який, ризикуючи життям, врятував чоловіка з водної пастки. Показують ГЕРОЇВ - невідомих, необмедальованих, нерозпіарених. ГЕРОЇВ ВІД ДУШІ! І раптом починаєш думати, що саме таких людей – БІЛЬШІСТЬ! Що в України все ж є якесь світле майбутнє! Просто його не видно за завісою екранних запроданців, «які служать українському народові»...
Нема слів... Кажіть щось!
